Що таке банкрутство

До мене найчастіше приходять люди та підприємці, у яких уже є кілька прострочених зобовʼязань, виконавчі провадження і страх втратити майно. Простими словами банкрутство — це офіційне визнання господарським судом того, що боржник не здатен розрахуватися з кредиторами у звичайний спосіб. Після такого визнання запускається процедура, передбачена Кодексом України з процедур банкрутства, яка може завершитися або відновленням платоспроможності, або продажем майна і розрахунком із кредиторами. Наша юридична фірма супроводжує боржників на кожному етапі: від первинного аналізу документів до представництва в господарському суді. Мої клієнти — це і невеликі підприємства з касовими розривами, і фізичні особи, які накопичили кредити. Для кожного випадку кодекс дає окремий набір інструментів, і моя робота — підібрати той, що збереже максимум майна. Це поняття охоплює і юридичних осіб, і фізичних осіб, але для фізичних осіб діють окремі правила, про які я докладно розповідаю в спеціальному матеріалі «Банкрутство фізичної особи». Тут я поясню базове визначення, види і головні наслідки, щоб ви могли зорієнтуватися, чи маєте ви справу з банкрутством у правовому сенсі. Я часто бачу ситуації, коли люди вважають банкрутством будь-яку заборгованість, але це не так. Жодних академічних термінів не буде — лише жива мова юриста, який щодня працює з такими справами. Буває, що підприємець має десяток виконавчих проваджень, але після реструктуризації через суд отримує чіткий план на кілька років. Практичні випадки людей із мікрозаймами обговорюються на сторінці форум боржників МФО.

Офіційне визначення міститься у статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, і я раджу прочитати його без поспіху. Дослівно: «банкрутство — визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури». Це визначення треба читати по частинах, бо кожне слово має правове значення. «Визнана господарським судом» означає, що жоден боржник не стає банкрутом автоматично — для цього потрібне судове рішення у справі про банкрутство, яку розглядає господарський суд за правилами Господарського процесуального кодексу України. «Санація» — це спроба оздоровити бізнес чи фінансовий стан боржника без продажу всього майна, а «реструктуризація» — перегляд умов виконання боргів, щоб боржник зміг поступово розрахуватися. Для фізичної особи реструктуризація означає затверджений судом план поступового погашення боргів, який дозволяє зберегти основне майно. «Ліквідаційна процедура» — це останній сценарій, коли майно продається, а кошти спрямовуються кредиторам. Це означає, що суд має переконатися: ні санація, ні реструктуризація не дадуть результату. Я часто бачу, як боржники плутають визнання банкрутом із простою заборгованістю, через що пропускають момент, коли можна було ініціювати санацію чи реструктуризацію на вигідних умовах. Повний текст кодексу опубліковано на офіційному порталі Верховної Ради України, і саме звідти я завжди беру формулювання для цитат. Там можна знайти і суміжні статті про порядок відкриття провадження, права кредиторів та обов’язки арбітражного керуючого. Розуміння цих термінів дає змогу відрізнити реальне банкрутство від тимчасових фінансових труднощів. Про погрози рідним від колекторів і підміну номера розповідають учасники форуму.

Банкрутство має два аспекти — економічний і правовий, і вони не збігаються автоматично. Економічний аспект описує фактичний стан: бізнес або людина більше не здатна виконувати грошові зобовʼязання через збитковість, втрату активів чи сталу відсутність коштів. Правовий аспект — це офіційний статус, який визнає господарський суд у справі про банкрутство за Кодексом України з процедур банкрутства. Для економічного аспекту характерні падіння доходу, зростання боргів і відсутність можливості залучити нове фінансування. Такі ознаки можна побачити у фінансовій звітності, оборотних відомостях і навіть у переліку виконавчих проваджень. Для правового — відкриття провадження у справі про банкрутство, призначення арбітражного керуючого і поява судових обмежень. Кредитори після відкриття провадження не можуть стягувати борги в індивідуальному порядку — всі вимоги об’єднуються в реєстр. Змішувати ці аспекти небезпечно, бо можна вважати себе банкрутом тоді, коли правового статусу ще немає. Коли економічна неспроможність підтверджується документально, боржник або кредитор звертається до господарського суду, і лише після відкриття провадження виникає правовий аспект.

У моїй практиці буває, що боржник має три кредити, прострочену оренду і виконавче провадження, але формально ще не є банкрутом. Економічна неспроможність — це коли щомісячних надходжень уже не вистачає навіть на обовʼязкові платежі, і ця ситуація триває місяцями. Одна заборгованість сама по собі ще не означає банкрутства — потрібен комплекс ознак: стійка нездатність виконувати грошові зобовʼязання, відсутність джерел для відновлення платоспроможності і зупинка основної діяльності. Ознака стійкості означає, що проблема триває не один місяць і не зникне після разового заробітку. Якщо надходжень не вистачає навіть на відсотки за кредитами, це вже тривожний сигнал для потенційного банкрутства. Я рекомендую фіксувати обставини письмово: акти звірки, банківські виписки, відповіді контрагентів. Якщо такий стан підтверджено документально, саме час говорити про можливість відкриття провадження у справі про банкрутство. Тому я раджу звертатися за консультацією не тоді, коли вже арештовано рахунки, а тоді, коли відчули перші касові розриви.

Статус банкрута визнає лише господарський суд у межах справи про банкрутство, відкритої за Кодексом України з процедур банкрутства. Після відкриття провадження суд призначає арбітражного керуючого, який здійснює розпорядження майном боржника або контролює цей процес. Боржник обмежується у праві самостійно продавати чи передавати активи, а інформація про провадження вноситься до Єдиного реєстру боржників, адміністрування якого повʼязане із Законом України «Про виконавче провадження». Угоди, укладені боржником після відкриття провадження без погодження арбітражного керуючого, можуть бути визнані недійсними, що прямо випливає з норм Кодексу України з процедур банкрутства. Арбітражний керуючий також перевіряє законність попередніх угод боржника, щоб повернути незаконно виведені активи. Наслідки стосуються і кредиторів: вони зобовʼязані заявити свої вимоги у визначені строки, інакше можуть втратити право на задоволення. Сайт Міністерства юстиції України пояснює, як перевірити наявність запису в Єдиному реєстрі боржників, і я раджу робити це перед укладенням значних угод. Перевірка реєстру перед купівлею нерухомості або укладенням великого договору — це простий спосіб убезпечити себе від угод із боржником. Чим відрізняється прощення боргу в судовій практиці від банкрутства, розглянуто в окремому матеріалі.

Ініціювати банкрутство може і боржник, і кредитор, але для фізичних осіб діє особливе правило: таку справу відкривають лише за заявою самого боржника. Для юридичних осіб заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство може подати як сама компанія, так і кредитор, якому заборгували. Заява кредитора має містити розрахунок боргу, докази його безспірності та докази вжиття заходів для отримання задоволення, а сама справа розглядається за правилами Господарського процесуального кодексу України. Кредитор подає заяву за наявності ознак неплатоспроможності або загрози неплатоспроможності, підтверджених відповідними доказами. Умови і наслідки для фізичних осіб я детально описую в окремому матеріалі «Банкрутство фізичної особи», тому тут свідомо не зупиняюся на дрібницях. Головне, що треба запамʼятати: без рішення господарського суду за правилами Кодексу України з процедур банкрутства жоден статус банкрута не виникає. Після подання заяви суд перевіряє наявність підстав, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, і може повернути заяву без розгляду через формальні недоліки.

Неплатоспроможність — це фактичний стан, коли боржник не може виконувати грошові зобовʼязання перед кредиторами у встановлений строк. Банкрутство — це судово визнаний статус, який настає лише тоді, коли відновити платоспроможність за допомогою санації чи реструктуризації неможливо. У статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) ці поняття розведені через ознаку судового визнання: банкрутство настає лише після ухвали господарського суду. Тобто неплатоспроможність може існувати без банкрутства, а банкрутство завжди передбачає визнану судом неплатоспроможність. Наслідки теж різні: неплатоспроможність сама по собі не обмежує боржника в розпорядженні майном, тоді як визнання банкрутом призводить до призначення арбітражного керуючого і спеціального режиму. Наприклад, компанія може роками бути збитковою і неплатоспроможною, але поки суд не відкрив провадження, вона не вважається банкрутом. Суд може встановити неплатоспроможність і без визнання банкрутом, якщо ще є шанс на відновлення через санацію. Глибокий розбір цих понять я даю в окремій статті про неплатоспроможність, де порівнюю правові наслідки кожного стану. Коротко про те, що таке неплатоспроможність і чим вона відрізняється від банкрутства, — в окремому матеріалі.

Для юридичних осіб Кодекс України з процедур банкрутства передбачає три основні судові процедури, які йдуть послідовно або залежно від ситуації. Перша — розпорядження майном, коли суд призначає розпорядника майна і забороняє боржнику самостійно розпоряджатися активами. У розпорядженні майном ключову роль відіграє розпорядник майна, який перевіряє вимоги кредиторів і виявляє активи боржника. Друга — санація, яка дає шанс відновити платоспроможність через зміну керівництва, розстрочку боргів або залучення інвестора. Санація вимагає затвердженого судом плану, який розробляє боржник або арбітражний керуючий. Третя — ліквідаційна процедура, під час якої майно продають, а виручені кошти розподіляють між кредиторами. Після завершення ліквідаційної процедури юридична особа припиняється, а вимоги, які не вдалося задовольнити, вважаються погашеними. Для фізичних осіб той самий Кодекс України з процедур банкрутства передбачає реструктуризацію боргів, коли складається план поступового погашення, і погашення боргів через продаж майна, якщо реструктуризація неможлива. Реструктуризація для фізосіб передбачає план розрахунків, а погашення боргів — реалізацію майна через аукціон під контролем арбітражного керуючого. Нижче наведено таблицю, яка допоможе швидко порівняти ці категорії.

У моїй практиці зволікання — найгірша стратегія, коли борги вже стали проблемою. Я рекомендую почати з простого: зібрати список усіх боргів із сумами, строками і кредиторами. Далі перевірте судові рішення щодо вас в Єдиному державному реєстрі судових рішень, який веде офіційний портал судової влади України. Це допоможе зрозуміти, чи є вже відкриті виконавчі провадження за Законом України «Про виконавче провадження». Запишіться на консультацію до юриста, який працює з банкрутством, щоб оцінити перспективи санації, реструктуризації або ліквідаційної процедури за Кодексом України з процедур банкрутства. Не чекайте, поки кредитори почнуть ініціювати справу без вас, бо тоді ви втратите контроль над процесом. Моя правова позиція проста: чим раніше ви отримаєте фахову оцінку, тим більше інструментів — санація, реструктуризація, план розрахунків — залишиться у ваших руках. Реальні історії обговорюють на форумі в темі багато МФО і борги людям.