Учасники справи

Сторонами у справі про банкрутство за ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) є боржник і кредитор або кредитори, а учасники — це ширше коло, до якого сторони входять. Це означає, що кредитор завжди є учасником, але не кожен учасник є кредитором чи боржником. Наша юридична фірма допомагає і боржникам, і кредиторам ще до першого засідання визначити свою роль, адже від цього залежить, чи зможе особа заявити вимоги, отримати документи у справі або оскаржити ухвалу господарського суду. Як практикуючий юрист, я завжди починаю з питання, хто перед судом має статус сторони, а хто лише впливає на процедуру. Практика господарських судів послідовно розмежовує сторони та учасників: неналежне залучення особи може бути помилкою, яка впливає на законність подальших рішень. Від обраної ролі залежить, чи отримає особа доступ до матеріалів справи, чи зможе подавати заперечення і чи матиме право оскаржувати судові рішення. Я часто бачу ситуації, коли кредитор вважає, що його думку мають враховувати, хоча він не заявив грошову вимогу у строк, визначений господарським судом. Тому визначення статусу на початку процедури економить час і зменшує ризик процесуальних помилок. Матеріал стосується і фізичних осіб-боржників, і юридичних осіб, а офіційний текст КУзПБ можна звірити на сайті Верховної Ради України.

Боржником за ст. 1 КУзПБ є фізична або юридична особа, щодо якої господарський суд відкрив провадження у справі про банкрутство. Кредитором у цій самій нормі визначено особу з грошовими вимогами до боржника. Тут ідеться лише про статус, без процедурних етапів: ні стадія розпорядження майном, ні санація, ні ліквідація не змінюють базового визначення сторони. І фізична особа, і підприємство можуть бути боржниками, але коло сторін за ст. 1 КУзПБ залишається однаковим. Визначення операційно важливе ще й тому, що воно не охоплює поручителя, заставодавця чи іншу особу із грошовими зобов'язаннями перед кредитором, якщо щодо них не відкрито провадження. Поки господарський суд не постановив ухвалу про відкриття справи щодо конкретної особи, ця особа не є боржником у розумінні КУзПБ. Кредитором стає лише той, чию грошову вимогу суд визнав у встановленому порядку, тому заявлення вимоги — це передумова участі у зборах і комітеті кредиторів. Моя правова позиція проста: спочатку фіксуємо статус, і лише потім будуємо стратегію захисту або стягнення боргу. Історію нормативної бази для компаній описано в статті законодавство про банкрутство юросіб.

Учасники справи про банкрутство за ст. 1 КУзПБ — це сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР), представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників, учасників або акціонерів боржника, а також інші особи, щодо прав чи обов’язків яких у справі є спір. Цей перелік я наводжу без довільного скорочення, тому що пропущена категорія часто стає підставою для оскарження ухвал. Кодекс не дає господарському суду права довільно вилучати із цього кола тих, чиї права зачіпає провадження, тому правильне залучення — це гарантія законності подальших рішень. Сторони у цьому переліку стоять першими, що ще раз підтверджує: учасники — ширше поняття, яке включає боржника і кредитора, але не зводиться до них. Державні органи стають учасниками лише у передбачених КУзПБ випадках, а не автоматично в кожному провадженні. Наприклад, Фонд державного майна України з'являється у справі зазвичай тоді, коли боржник має статус державного підприємства, а НКЦПФР — коли йдеться про емітента цінних паперів чи професійного учасника фондового ринку. Для фізичної особи-боржника ці державні органи участі не беруть, натомість практичне значення мають арбітражний керуючий і кредитори. У моїй практиці спори часто виникають тоді, коли господарський суд не залучає представника працівників або уповноважену особу засновників, хоча рішення у справі зачіпає їхні інтереси.

Щоб таблиця була практичним орієнтиром, я раджу читати її не лише за назвою ролі, а саме за обсягом повноважень, адже саме повноваження визначають, чи може особа впливати на рух справи. Наприклад, арбітражний керуючий не є стороною, але без його залучення не може бути введена процедура розпорядження майном, тому його роль системно важливіша, ніж формальна участь деяких інших осіб. Досвід людей, які мають борги перед Crypsee Nova, зібрано у відповідній темі форуму.

Найпоширеніша помилка на практиці — ототожнювати факт участі з правом подавати будь-які заяви і клопотання. Уповноважена особа засновників не має права розпоряджатися активами боржника, а державний орган з питань банкрутства вступає у справу з чітко визначеним кодексом колом контрольних функцій. Тому перед підписанням документів у справі я завжди звіряю роль особи зі спеціальною нормою, а не лише зі ст. 1 КУзПБ.

Збори кредиторів — це колегіальний орган, через який кредитор реалізує вплив на справу. Саме збори кредиторів обирають комітет кредиторів у складі не більше семи осіб. Комітет діє у перервах між зборами і реалізує поточний контроль за процедурою, тому його обрання — це спосіб утримувати керованість справою навіть поза засіданнями. Практично важливо, щоб до комітету входили кредитори зі значною сумою основного боргу, адже саме вони мають найбільший економічний інтерес у долі боржника. До компетенції зборів кредиторів належать визначення складу і обрання членів комітету, дострокове припинення повноважень комітету чи його членів, схвалення плану санації боржника і змін до нього, звернення до господарського суду з клопотанням про введення наступної процедури, а також інші питання за ст. 48 КУзПБ. Це не формальний список: від рішення зборів залежить, чи піде боржник у санацію, чи суд перейде до ліквідаційної процедури. Господарський суд враховує рішення зборів і комітету під час переходу до наступної процедури, тому пасивна позиція кредитора може обернутися втратою контролю над справою. У реальному житті це означає, що кредитор без визнаної грошової вимоги не може голосувати, навіть якщо вважає себе постраждалим. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїй практиці виходить із того, що вихід зборів кредиторів за межі компетенції є підставою для скасування рішення. Я рекомендую перед зборами перевіряти порядок денний і повноваження саме за ст. 48 КУзПБ.

Це маловідомий, але практично важливий факт: під час підрахунку голосів кредиторів із правом вирішального голосу не враховуються суми неустойки, тобто штрафу і пені, інші фінансові санкції, моральна шкода і судовий збір у справі про банкрутство. Голосує лише сума основної вимоги, тому кредитор, у якого двадцять тисяч основного боргу і двісті тисяч пені, матиме рівно двадцять тисяч голосів. Таке правило закріплено в ст. 48 КУзПБ, і воно часто змінює розклад сил на зборах. Наприклад, кредитор із основною вимогою у сто тисяч гривень і пенею у чотириста тисяч матиме на зборах рівно сто тисяч голосів, а не п'ятсот. Це урівноважує вплив кредиторів із різною структурою вимог і не дозволяє неустойці ставати інструментом маніпуляції. Тому під час вступу у справу я раджу кредитору заздалегідь рахувати саме основну суму, яка буде підставою для голосування. Я рекомендую завжди перевіряти протокол підрахунку голосів, бо саме тут сторони найчастіше помиляються. Тему тиску на боржників продовжує обговорення дзвінки кредиторів у вихідні дні.

Якщо в межах справи про банкрутство виникає окремий спір, наприклад про визнання правочину недійсним, коло учасників звужується до позивача і відповідача. Тоді діють норми Господарського процесуального кодексу України, а не лише ст. 1 КУзПБ. Це означає, що в основній справі можуть брати участь десять осіб, але в конкретному позовному провадженні їх лише двоє. Судова практика щодо правочинів боржника підтверджує: не кожен учасник основної справи автоматично стає учасником окремого провадження. Наприклад, якщо кредитор оскаржує договір купівлі-продажу майна боржника, сторонами цього спору стають він як позивач і сторона договору як відповідач. Решта кредиторів може вступити у такий спір лише якщо доведе, що рішення безпосередньо впливає на їхні майнові інтереси. Це правило підтримує процесуальну економію і не дає кожному учаснику основної справи затягувати окремий спір. У моїй практиці ця різниця важлива, коли кредитор хоче вступити в спір про недійсність договору, але Господарський процесуальний кодекс України не дає йому автоматичного процесуального статусу позивача чи відповідача. Тому коло осіб у такому провадженні треба визначати окремо, за нормами господарського процесу. Для правильного визначення свого статусу у такому провадженні я раджу окремо подавати заяву про вступ і вказувати, яке право чи обов'язок є предметом спору.

У моїй практиці часто плутають сторони та учасників, а від цього залежить стратегія захисту. Якщо ви кредитор, почніть із перевірки статусу вимоги та права голосу за ст. 48 КУзПБ; якщо боржник — з того, чи правильно вас залучено, і чи є у справі уповноважена особа засновників. Сторони однакові для фізичних і юридичних осіб-боржників, проте особливості участі можуть відрізнятися. Моя правова позиція проста: статус — це перше, що визначає коридор можливостей. Зверніться до фахівця нашої фірми для аналізу ролі, повноважень і перспектив, якщо сумніваєтеся, ким саме вас залучено до справи. Це швидше, ніж виправляти помилку після першого судового засідання. Як складають скаргу на тиск МФО інші боржники, обговорюється в окремій гілці форуму.