Підстави для банкрутства

Я часто бачу ситуації, коли ці три умови механічно переносять на підприємство й чекають такого самого цифрового порогу. Проте за Кодексом України з процедур банкрутства для юрособи такого порогу немає, і саме цю відмінність варто зрозуміти до подання будь-якої заяви. Тому для фізичної особи підстави для застосування банкрутства мають кількісний вимір, а для юридичної особи ключовим є якісний стан розрахунків.

Підприємство може мати значні активи й водночас бути неплатоспроможним через касовий розрив або неможливість реалізувати майно в потрібний строк. Навпаки, формально невеликий борг перед одним кредитором може зупинити виробничий цикл, якщо без оплати цього боргу інші контрагенти відмовляться постачати сировину чи послуги. Саме тому оцінка підстав для юрособи будується на аналізі строків виконання зобов'язань, джерел надходжень і черговості розрахунків, а не на механічному підрахунку мінімальних зарплат. Уже на цьому етапі я рекомендую зафіксувати всі прострочення і планові платежі письмово, щоб потім не доводити суду очевидні речі заднім числом. Чи реально взяти один займ щоб закрити МФО, обговорюють боржники на форумі.

Ця логіка закріплена у статті 1 КУзПБ і далі послідовно розгорнута у статті 34 КУзПБ, тому механічне перенесення порогів для фізосіб спотворює саму природу банкрутства юрособи. Я завжди починаю з переліку всіх зобов'язань, поділених на прострочені та строкові, і лише потім оцінюю, чи перекриваються вони наявними грошовими надходженнями. Така послідовність дозволяє побачити не лише формальний борг, а й реальну причину неплатоспроможності — касовий розрив чи втрату основного контрагента, а не просто цифру, до якої хтось звик.

Одразу попереджу: стара вимога про триста мінімальних зарплат діяла за попереднім Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і скасована з введенням Кодексу України з процедур банкрутства (далі — КУзПБ) 21.10.2019. Цей кодекс не визначає мінімальну суму безспірних вимог для відкриття справи щодо юридичної особи. Поріг у триста мінімальних зарплат був штучним бар'єром для дрібного і середнього бізнесу: підприємство могло фактично не платити, але не мало права ініціювати справу, поки заборгованість не досягала значної суми. Зараз такої вимоги немає, і господарський суд не повинен відмовляти юрособі лише тому, що борг менший за якийсь норматив. Водночас це не означає, що справу відкриють автоматично: суд перевірятиме ознаки неплатоспроможності за змістом зобов'язань і строків їх виконання. Я раджу до подання заяви не витрачати час на розрахунок мінімальних зарплат чи прожиткових мінімумів, а зосередитися на фіксації прострочених платежів, договірних умов і доказів неможливості розрахуватися в повному обсязі. Підставою для юрособи є сама наявність ознак неплатоспроможності чи загрози неплатоспроможності, а не конкретна цифра боргу, і ця норма прямо випливає зі статті 34 КУзПБ. Тому якщо контрагент або колишній бухгалтер переконує, що «справу не відкриють, бо мало боргів», — це сигнал, що людина користується застарілою логікою, а не чинним КУзПБ. Окремо на форумі обговорюють дзвінки МФО родичам та колегам боржника.

Такий висновок підтверджується системним тлумаченням статей 1 і 34 КУзПБ: перша дає визначення ознак, друга встановлює підстави для звернення, і жодна з них не оперує мінімальним розміром вимог. Я рекомендую в заяві одразу вказувати, яка саме ознака наявна — неплатоспроможність чи загроза неплатоспроможності, і підкріплювати це довідкою про заборгованість і випискою за рахунком.

Багато застарілих джерел в інтернеті досі повторюють поріг триста мінімальних зарплат, тому я прямо раджу не покладатися на такі публікації. У моїй практиці саме ця плутанина стає першою причиною хибних очікувань: підприємство чекає, поки борг «доросте» до якогось розміру, хоча за КУзПБ звертатися можна значно раніше. Важливо розуміти, що умови для юрособи зводяться до ознак неплатоспроможності, а не до певної суми вимог.

Визначення обох понять дає стаття 1 КУзПБ, і на практиці саме вони є точкою відліку для суду. Неплатоспроможність — це неможливість виконати грошові зобов'язання, строк яких настав. Загроза неплатоспроможності виникає тоді, коли задоволення вимог одних кредиторів призведе до неможливості розрахуватися з іншими в повному обсязі. Для суду важлива не загальна вартість активів, а наявність у боржника реальних грошових надходжень чи майна, яке можна швидко реалізувати без зупинки діяльності.

Я часто наводжу живий приклад із практики: погашення одного великого боргу блокує виплату заробітної плати або розрахунки з іншими кредиторами, хоча на балансі підприємства ще є необоротні активи. Тобто підприємство формально ще платоспроможне, але наступний платіж уже може зупинити його діяльність. Суд оцінює ці обставини за документами бухгалтерського обліку, виписками за рахунками, договірними зобов'язаннями та графіками платежів, а не за усними поясненнями. Суд зіставляє дані оборотно-сальдової відомості, банківських виписок і реєстру кредиторської заборгованості, щоб побачити, чи є вільні грошові кошти для покриття найближчих платежів. Такий аналіз прямо пов'язаний зі статтею 39 КУзПБ, бо саме в підготовчому засіданні суд перевіряє наявність або відсутність ознак, а не лише покладається на звітність, подану заявником. У судовій практиці Верховний Суд тлумачить ці ознаки саме через реальну здатність виконувати зобов'язання, а не через формальні балансові показники. Я рекомендую готувати не лише звітність, а й довідку про заборгованість із зазначенням строків і реквізитів документів, бо саме такий комплект дозволяє суду побачити реальний стан розрахунків. Досвід позичальників щодо проблемних компаній зібрано в темі про чорний список кредитних установ.

За загальним правилом боржник має право подати заяву за наявності ознак неплатоспроможності. Проте частина третя статті 34 КУзПБ встановлює дві ситуації, коли звернення до господарського суду є обов'язком, а не добровільним кроком. Перший випадок — коли задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконати зобов'язання перед іншими кредиторами. Другий випадок — коли під час ліквідації поза процедурою банкрутства виявлено неможливість задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі. Цей обов'язок стосується, зокрема, керівника юридичної особи, і він діє незалежно від того, чи погодилася юридична служба підприємства з такою оцінкою. Ігнорування обов'язку не зупиняє процедуру, але створює додатковий ризик: кредитори можуть подати заяву самостійно, а бездіяльність керівника може стати елементом доведення недобросовісної поведінки у спорі про збитки. Судова практика підтверджує, що в таких випадках ідеться саме про обов'язок боржника, а не про його право. Обов'язок кореспондує з підставами, визначеними у статті 34 КУзПБ, тому його ігнорування не знімає ризику відповідальності керівника, навіть якщо сама справа згодом відкриється за заявою кредитора. Я часто бачу, що керівники недооцінюють цей пункт і потім витрачають час на спростування тверджень про умисне затягування, замість того щоб одразу зафіксувати неможливість розрахунків і звернутися до суду. Досвід позичальників, які шукали позики з наявною прострочкою, зібрано в обговоренні на форумі.

Ознаки неплатоспроможності з'ясовуються господарським судом у підготовчому засіданні, а не лише за документами заявника. Суд перевіряє не тільки наявність заборгованості, а й те, чи справді боржник неспроможний її погасити. Для цього він може викликати учасників, витребувати додаткові документи, заслухати пояснення щодо стану розрахунків і запропонованих заходів відновлення платоспроможності. Стаття 39 КУзПБ прямо пов'язує наявність спору про право між боржником і кредитором або неналежне документальне підтвердження боргу з відмовою у відкритті провадження. Це означає, що заявнику недостатньо просто заявити про заборгованість — треба надати докази, які суд оцінить як безспірні на момент підготовчого засідання. Господарський процесуальний кодекс України регулює загальні правила оцінки доказів і виклику учасників, але ключові підстави закріплені саме в КУзПБ. Я рекомендую готувати документи так, ніби суд у підготовчому засіданні буде шукати найменший сумнів у безспірності вимог. Особливо це стосується первинних документів: договорів, актів, рахунків, платіжних доручень і актів звірки, без яких навіть очевидний борг може виявитися непідтвердженим. Господарський суд у підготовчому засіданні може також витребувати у банків відомості про рух коштів або призначити експертизу, якщо поданих документів недостатньо для висновку про безспірність вимог. Такі процесуальні дії охоплюються загальними правилами Господарського процесуального кодексу України, а матеріально-правові підстави для відкриття чи відмови залишаються в КУзПБ.

Найпоширеніша причина відмови — недостатність доказів безспірності вимог кредитора. Суд не може відкрити провадження, якщо з поданих документів не простежується чіткий ланцюг: договір, факт виконання, строк оплати і сума невиконаного зобов'язання. Друга типова причина — спір про право між боржником і кредитором, який не можна вирішувати в межах справи про банкрутство, наприклад коли сторони сперечаються про якість товару або обсяг виконаних робіт. Третя причина — відсутність ознак неплатоспроможності чи реальної загрози, коли підприємство фактично може платити, але просто не хоче цього робити. Ці випадки прямо охоплені частиною третьою статті 39 КУзПБ і є типовими підставами з ухвал господарських судів, які я бачу регулярно. Наприклад, Верховний Суд у постанові у справі № 917/2334/25 підтримав відмову у відкритті провадження про неплатоспроможність через недобросовісну поведінку боржника. Перед поданням заяви я завжди перевіряю, чи не свідчать документи кредитора про наявність спору, який краще вирішити в окремому позовному провадженні, і чи є підтвердження кожної частини вимоги. Господарські суди відмовляють у відкритті провадження саме через наявність спору про право, а апеляційні суди скасовують ухвали про відкриття через неналежне документальне підтвердження вимог. Після отримання ухвали про відмову боржник або кредитор зазвичай може усунути недоліки і подати заяву повторно, але це не має перетворюватися на формальний цикл оскаржень, оскільки за кожною новою заявою суд знову перевірятиме ті самі підстави за частиною третьою статті 39 КУзПБ. Тому я раджу не економити час на первинній підготовці, а одразу зібрати повний комплект документів, який підтверджує кожну частину вимоги без розривів.

Перш ніж перейти до таблиці, я коротко узагальню основні відмінності, щоб не плутати логіку КУзПБ для двох категорій боржників. Для фізичної особи закон передбачає кількісні пороги, для юридичної особи — ні. Суд з'ясовує ознаки неплатоспроможності у підготовчому засіданні для обох категорій, але правові підстави записані по-різному.

Для юридичної особи передусім важливі стан розрахунків, документальне підтвердження і відсутність спору про право, а не певна сума боргу, якої для юрособи взагалі не передбачає Кодекс України з процедур банкрутства. Я раджу почати зі збору всіх документів про борг і прострочення, після чого перевірити, чи немає спору з кредитором. Помилки в підставах — типова причина відмови, тому до подання заяви варто звернутися за консультацією до юриста. У моїй практиці саме попередній аналіз ознак неплатоспроможності дозволяє уникнути зайвих судових витрат. Я вважаю помилкою подавати заяву без чіткої доказової бази або покладатися на застарілі пороги. Моя правова позиція проста: спершу перевірте, чи справді наявні ознаки неплатоспроможності, і лише після цього звертайтеся до господарського суду. Якщо після такого аналізу ви бачите ознаки неплатоспроможності або загрозу, звернення до господарського суду стає не формальністю, а способом захистити майнові інтереси та уникнути хаотичних стягнень по всьому майну. Чи варто брати кредит з поганою кредитною історією для МФО, обговорюють позичальники на форумі.