Закон про банкрутство юрособи

Наша юридична фірма допомагає саме юрособам відрізнити втрачений акт від чинного Кодексу України з процедур банкрутства. Окремого закону про банкрутство юридичної особи більше не існує, тому що з 21 жовтня 2019 року всі процедури для підприємств урегульовано в одному кодифікованому акті. Це підсумок загальної історії переходу від Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до чинного кодексу, яка супроводжувалася появою у 2019 році інституту неплатоспроможності для фізичних осіб. Для юридичних осіб банкрутство регулюється безперервно з 1992 року, а Кодекс України з процедур банкрутства лише замінив попередній документ, а не створив інститут заново. На відміну від кодексу, старий Закон України «Про банкрутство» не містив навіть терміна «реструктуризація боргів». Тому для юросіб це не новела, на відміну від фізосіб. Чинний текст Кодексу України з процедур банкрутства опублікований на офіційному вебпорталі законодавства, і я рекомендую перевіряти саме цей текст, а не копії зі старих дисків. Для підприємства практичний наслідок такий: посилання в заяві на втрачений акт майже гарантовано призведе до залишення заяви без руху або повернення, адже господарський суд перевіряє підстави відкриття провадження за чинним Кодексом України з процедур банкрутства. Я завжди раджу керівнику зробити простий тест: якщо у документі, який вам передали, стоїть номер 2343-XII, це привід негайно звірити текст із чинною редакцією, тому що перед вами історія, а не робочий інструмент.

Закон, який майже дослівно відповідає пошуковому запиту, мав назву Закон України від 14.05.1992 № 2343-XII «Про банкрутство». Цей документ регулював виключно юридичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності. Фізичних осіб або фізичних осіб-підприємців у розумінні фізособи він не стосувався. Редакцією від 30.06.1999 № 784-XIV цей самий акт було перейменовано на Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Повна юридична назва акта, яку я рекомендую запам'ятати, звучить так: Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (первісна назва — «Про банкрутство», Закон від 14.05.1992 № 2343-XII; втратив чинність 21.10.2019). Для боржника точна назва важлива, бо саме за нею можна відрізнити втрачений акт від чинного Кодексу України з процедур банкрутства, що набрав чинності 18.10.2018 № 2597-VIII. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» втратив чинність 21 жовтня 2019 року — у день введення в дію нового кодексу. Коли кредитор у 2024 році надсилає вимогу з посиланням на цей втрачений акт, це сигнал, що боржнику слід перевірити обґрунтованість вимоги за чинним законодавством, а не погоджуватися з нею автоматично. У судовому процесі посилання на нечинний закон не створює правових підстав для вимог, і суд оцінює їх за нормами Кодексу України з процедур банкрутства, який набрав чинності 21 жовтня 2019 року. Номер 2343-XII виконує роль маркера, який допомагає відрізнити втрачений акт від чинного. Господарський процесуальний кодекс України сьогодні визначає підсудність справ про банкрутство за новим кодексом, і саме з цього я починаю перевірку в кожній справі.

Мета перейменування полягала в тому, щоб перенести акцент із ліквідації на відновлення платоспроможності боржника. Редакція Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» розширила санацію, процедури розпорядження майном і захист від ліквідації, які пізніше увійшли до статті 44 КУзПБ. На практиці це означало, що підприємство, яке мало шанс відновити платоспроможність, отримувало інструменти для захисту від негайної ліквідації та могло розраховувати на план санації замість автоматичного продажу активів. Такий підхід заклав основу для тих процедур, які сьогодні закріплені у статті 50 КУзПБ, і саме тому історія закону важлива для розуміння чинних правил. Водночас ця редакція все одно не створила інституту для фізичних осіб. Кодекс України з процедур банкрутства врешті об'єднав юридичних і фізичних осіб, але це сталося лише у 2019 році.

Для юросіб, на відміну від фізосіб, банкрутство регулюється безперервно з 1992 року, і чинний Кодекс України з процедур банкрутства замінив Закон України «Про банкрутство», а не створив новий інститут. Фізичні особи отримали реструктуризацію та погашення боргів лише з 2019 року з прийняттям нового кодексу. Підприємствам не потрібно шукати «новий закон», достатньо коректно застосовувати чинний Кодекс України з процедур банкрутства. Хронологію переходу від закону до кодексу я детально розглядаю в окремому матеріалі про закон про банкрутство в Україні. Особливості запровадження інституту для громадян пояснює окремий матеріал про закон про банкрутство фізичних осіб.

Після таблиці висновок однозначний: для юросіб — безперервність і еволюція, для фізосіб — новизна і окремий старт. Практика господарських судів підтверджує, що відкриття провадження у справах про банкрутство підприємств після 21 жовтня 2019 року відбувається виключно за нормами Кодексу України з процедур банкрутства. Верховний Суд неодноразово розмежовував юрисдикцію господарських судів і позовне провадження у таких спорах, зокрема щодо майнових вимог кредиторів. Господарський процесуальний кодекс України визначає, що банкрутні спори розглядаються за правилами господарського судочинства. Конституція України гарантує судовий захист прав підприємства, але вимоги кредиторів задовольняються в межах, визначених саме кодексом. Окремий практичний момент — перехідні положення Кодексу України з процедур банкрутства. Справи, відкриті до 21 жовтня 2019 року, продовжували розглядатися за тими нормами, які діяли на момент відкриття, але подальші процесуальні дії суд вчиняв уже з урахуванням нового кодексу. Тому підприємству, яке має старе провадження, я раджу не покладатися на автоматичне застосування старих правил, а перевірити, на якій стадії перебуває справа і які норми застосовує господарський суд. Верховний Суд у таких спорах неодноразово наголошував, що з 21 жовтня 2019 року підстави відкриття провадження визначаються виключно за Кодексом України з процедур банкрутства, навіть якщо вимога виникла раніше.

Юрособи до 2019 року проходили через розпорядження майном, санацію та ліквідацію, які сьогодні врегульовано статтею 44, статтею 50 і статтею 96 КУзПБ. Фізособи отримали реструктуризацію та погашення боргів лише з 2019 року за статтею 124 і статтею 133 КУзПБ. У чинному Кодексі України з процедур банкрутства обидві категорії об'єднані в одному документі, але процедури відрізняються за строками, судовим контролем і наслідками. Для юрособи порівняння з фізособою має не теоретичне, а цілком практичне значення: від правильного визначення процедури залежить, чи може боржник уникнути ліквідації, чи отримає він план санації, і які строки будуть застосовані судом. Якщо директор помилково орієнтується на правила для фізичної особи, він ризикує пропустити строк для подання заяви або неправильно сформулювати вимоги кредиторів. Саме тому я рекомендую визначати процедуру на самому початку, ще до подання першого документа до суду, і не змішувати режими навіть у внутрішніх розрахунках. Порядок, за яким визначається черга задоволення вимог кредиторів, розглянуто в окремій статті.

Я дивлюся на дату набрання чинності та належну редакцію документа. Перед відкриттям провадження я перевіряю код ЄДРПОУ, підсудність господарському суду за правилами Господарського процесуального кодексу України, стан реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наявність виконавчих проваджень, витяги з реєстрів і кредиторські вимоги. У моїй практиці був випадок, коли підприємство з кількома кредиторами отримало повідомлення контрагента з посиланням на закон 1992 року — і цей документ виявився втраченим. Тому я застерігаю не користуватися текстом втраченого закону зі старих файлів. Кодекс України з процедур банкрутства у статті 8 КУзПБ визначає, що справи про банкрутство підсудні господарським судам, а не загальним. Я рекомендую перевіряти офіційні джерела: Єдиний державний реєстр судових рішень, портал «Судова влада України». Господарський процесуальний кодекс України також регулює порядок розгляду цих категорій спорів, а Закон України «Про виконавче провадження» — повноту виконавчих дій, які вже відкриті проти боржника. Практичне значення такої перевірки просте: якщо в заяві про відкриття провадження неправильно вказано підсудність або не підтверджено безспірність вимог, суд залишає заяву без руху, а це подовжує процедуру на тижні. Щоб уникнути цього, я завжди перевіряю не лише самі вимоги, а й те, як вони пов'язані з предметом справи за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Чинний текст Кодексу України з процедур банкрутства варто дивитися на офіційному вебпорталі законодавства. Єдиний державний реєстр судових рішень дозволяє перевірити аналогічні справи за участю юросіб і правові позиції господарських судів. Портал «Судова влада України» дає розклад засідань господарського суду, що критично важливо для планування участі кредиторів. Це три джерела, з яких я починаю перевірку в кожній справі про банкрутство підприємства. З мого досвіду, саме перевірка цих трьох джерел на старті дозволяє уникнути ситуації, коли підприємство дізнається про нові вимоги кредиторів уже після відкриття провадження. Я раджу робити таку перевірку письмово, фіксуючи дати і зміст витягів, щоб у суді можна було підтвердити добросовісність підготовки. Про інший бік боргових конфліктів, тиск через соцмережі, йдеться в темі злам сторінок у соцмережах.

Найчастіша помилка — плутанина між законом і кодексом, коли підприємство шукає окремий Закон України «Про банкрутство» і не бачить, що його замінив Кодекс України з процедур банкрутства. Друга — використання втраченого акта 1992 року для поточних процедур, хоча з 21 жовтня 2019 року він не діє. Третя — застосування положень про фізосіб до підприємства, що спотворює строки і пороги відкриття провадження. Четверта — ігнорування підсудності господарському суду, яку закріплює Господарський процесуальний кодекс України. Наприклад, я бачив справу, де підприємство подало заяву з посиланням на статтю 115 КУзПБ, яка визначає підстави для фізичних осіб, і суд одразу вказав на помилку в підсудності та розмірі авансування. Така помилка коштувала зайвого місяця, і саме тому я прошу керівника не переносити логіку фізособи на юрособу навіть у чернетках. Я рекомендую керівнику перевіряти чинну редакцію Кодексу України з процедур банкрутства, а не назву документа. Слова «боржник», «кредитори», «вимоги», «провадження» мають уживатися в контексті саме цього кодексу, оскільки застосування термінології втраченого акта веде до хибних рішень. Ще одна поширена ситуація — коли боржник починає рахувати строки для відкриття провадження за правилами фізосіб, хоча для підприємства діють інші пороги, передбачені статтею 34 КУзПБ. Детальніше про те, як проходить банкрутство юридичної особи і який суд його розглядає, — в окремому матеріалі.

У юрособи немає списання боргів за результатами процедури у тому вигляді, як у фізособи за статтею 133 КУзПБ. Кодекс України з процедур банкрутства передбачає для підприємств ліквідацію, а не звільнення від усіх зобов'язань. Різні строки і пороги відкриття провадження для юросіб закріплено статтею 34 КУзПБ, а для фізосіб — статтею 115 КУзПБ. Для керівника і засновників діють субсидіарна відповідальність та визнання угод недійсними за статтею 42 КУзПБ. Субсидіарна відповідальність керівника за доведення до банкрутства — це не абстракція, а реальний ризик, який суд може застосувати за наявності доведених підстав. Касаційні висновки про відмінності процедур наголошують, що санація і ліквідація юрособи не є аналогом реструктуризації боргів людини, і змішувати ці режими небезпечно. У процедурі юрособи визнання угод недійсними може повернути майно в ліквідаційну масу і суттєво змінити обсяг вимог кредиторів, тому до таких ризиків слід ставитися окремо.

Я раджу не шукати втрачений закон, а перевіряти чинний Кодекс України з процедур банкрутства і підсудність господарському суду. Почніть із витягу з ЄДРПОУ та перевірки вимог кредиторів. Консультація юриста на старті економить місяці процедури. Після перевірки витягу і вимог я раджу одразу скласти перелік активів і зобов'язань, щоб оцінити перспективу санації або ліквідації. Коли перед підприємством стоїть справжня неплатоспроможність, пошук правильного «закону про банкрутство юридичної особи» має привести до чинного Кодексу України з процедур банкрутства. Чим раніше це зроблено, тим більше шансів зберегти бізнес або мінімізувати ризики для засновників. Моя правова позиція проста: не працюйте зі втраченим актом, а з чинним Кодексом України з процедур банкрутства і з професійною перевіркою документів. Наша юридична фірма перевіряє документи і визначає підстави для відкриття провадження. Чи реальний кредит при прострочці МФО, обговорюють учасники форуму.