Черговість вимог кредиторів

Задоволення вимог кредиторів при банкрутстві — це розподіл наявних коштів за правилами Кодексу України з процедур банкрутства (далі — КУзПБ). Коли майна бракує, гроші отримують не ті, хто першим подав заяву, а ті, чия вимога належить до вищої черги. Для боржника-фізичної особи черговість визначає ст. 133 КУзПБ, для боржника-юридичної особи — ст. 64 КУзПБ. Я бачу, що кредитори найчастіше втрачають гроші саме через незнання різниці між ст. 133 КУзПБ і ст. 64 КУзПБ. У моїй практиці незабезпечений позичальник чекає виплат нарівні із заставним кредитором, а потім отримує копійки після продажу майна. Для кредитора це означає, що навіть сильна юридична позиція не гарантує повернення грошей, якщо вимога стоїть у останній черзі. Для боржника — що наявне майно спрямовується не хаотично, а за зрозумілим алгоритмом.

Ст. 64 КУзПБ регулює черговість задоволення вимог кредиторів боржника-юридичної особи, а ст. 133 КУзПБ — боржника-фізичної особи. Це різні норми з різними переліками черг, і їх не можна переносити одна на одну. Я вважаю помилкою, коли кредитор шукає черговість за ст. 64 КУзПБ у справі фізособи чи навпаки. Інтернет-джерела часто наводять різні переліки: частина описує структуру за Цивільним кодексом України, частина — за старою редакцією закону 2015 року. Тому точний склад і кількість черг я раджу звіряти безпосередньо з чинним текстом КУзПБ перед подачею заяви. Плутанина між ст. 64 КУзПБ і ст. 133 КУзПБ небезпечна тим, що можна пропустити пріоритет застави чи податкової вимоги. Тому перше питання, яке я ставлю клієнту: ваш боржник — фізична чи юридична особа? Якщо кредитор сумнівається, я звіряю статус боржника з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, а не лише з тексту заяви. Іноді кредитори плутають ці статті навіть у тексті заяви, тому я завжди прошу показати ухвалу про відкриття провадження перед підготовкою документів.

Ознака проста: дивіться на процесуальний статус боржника — фізична він особа чи юридична. У справі про неплатоспроможність фізособи застосовується ст. 133 КУзПБ, у справі про банкрутство юрособи — ст. 64 КУзПБ. Головний орієнтир — ухвала господарського суду про відкриття провадження, у ній прямо зазначено статус боржника. Я рекомендую не покладатися на пам’ять, а відкрити цю ухвалу і звірити норму за статусом. Помилка в цій ознаці зазвичай призводить до того, що заяву доводиться переробляти, а пріоритет вимоги підтверджувати додатковими поясненнями.

Нова риса КУзПБ, яка з’явилася з 21.10.2019, — право вибору заставного кредитора. Він може реалізувати переважне право на заставлене майно або відмовитися від забезпечення й іти в загальній черзі. Це принципово відрізняється від старого закону 2015 року. Я часто бачу, як кредитори переносять стару логіку без перевірки ст. 133 КУзПБ і втрачають маневр у процедурі. Це означає, що заставний кредитор більше не прив’язаний автоматично лише до коштів від продажу застави.

Заява про майнові вимоги до боржника — перший крок, від якого залежить, чи потрапить кредитор до реєстру і до якої черги його віднесуть. Строк подання заяви за ст. 45 КУзПБ становить 30 днів після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження. Пропуск цього строку без поважних причин може залишити вимогу поза розглядом. Далі кредитор отримує ухвалу про відкриття, визначає категорію вимоги за ст. 133 КУзПБ або ст. 64 КУзПБ, готує заяву з розрахунком і доказами, подає її до господарського суду, а потім відстежує включення до реєстру вимог кредиторів. Подавати можна через Електронний суд або канцелярію господарського суду. Я раджу підтверджувати кожен платіж і не залишати розрахунок на останній день. Окремо про 30-денний строк і поновлення пропущеного строку я розповідаю в матеріалі про строки провадження у справах про банкрутство. Навіть успішне включення до реєстру не гарантує рівних виплат, бо черга залежить від категорії вимоги. Для підтвердження вимоги кредитор долучає первинні документи: договір, акти, платіжні доручення, розрахунок заборгованості. У разі пропуску 30-денного строку суд може поновити його лише за наявності поважних причин, тому я раджу фіксувати дату публікації оголошення. Після подання заяви кредитор має право ознайомитися з реєстром вимог кредиторів і за потреби подати заперечення проти вимог інших кредиторів. Практичний досвід реєстрації описано у темі ФОП з боргами в МФО.

Тут базова рамка виглядає так: першими покриваються витрати самого провадження — судові витрати і винагорода арбітражного керуючого. Заставні вимоги на майно боржника мають особливий статус, але з правом вибору заставного кредитора за ст. 133 КУзПБ. Вимоги працівників із зарплати і відшкодування шкоди життю або здоров’ю отримують пріоритет перед звичайними незабезпеченими вимогами. Податкові вимоги йдуть після них, але перед звичайними. Інші незабезпечені вимоги закриваються в останню чергу. Якщо грошей не вистачає на повну чергу, вимоги задовольняються пропорційно сумі кожного кредитора. Перед публікацією точний склад і порядок черг за ст. 133 КУзПБ звіряю з чинним текстом Кодексу України з процедур банкрутства, бо в інтернеті досі багато старих переліків. Як тримати бюджет, якщо немає грошей на життя, обговорюють на форумі.

До цієї категорії входять судові витрати у справі та оплата роботи арбітражного керуючого. Ці виплати закриваються перед іншими, тому що без них сама процедура не зрушиться. Я вважаю це правильним: суд і керуючий працюють на всіх кредиторів. Кредитор, який чекає на свою суму раніше за винагороду керуючого, неправильно розуміє механіку ст. 133 КУзПБ. За ст. 30 КУзПБ арбітражний керуючий працює за грошову винагороду, розмір і порядок виплати якої визначаються у справі. Якщо авансування не відбулося, процедура може затягнутися.

Застава або іпотека майна боржника дає кредитору особливий статус. Заставний кредитор має переважне право на задоволення з предмета застави. Водночас за ст. 133 КУзПБ він може відмовитися від забезпечення і брати участь у черговості на загальних підставах. Це рішення я рекомендую приймати після оцінки вартості заставленого майна. Я бачу, що відмова іноді вигідна, коли предмет застави майже нічого не вартий, а в загальній черзі можна отримати більше. Застава та іпотека є видами забезпечення виконання зобов’язань за Цивільним кодексом України, тому перевага перед незабезпеченими кредиторами тут виправдана. Відмова від забезпечення має бути свідомою: я раджу порахувати, скільки реально дасть продаж предмета застави, і лише тоді вирішувати. Це рішення впливає не лише на суму, а й на час отримання коштів, оскільки продаж застави в процедурі має власний порядок. Досвід тих, хто пробував оформити новий кредит онлайн при прострочках, зібрано на форумі.

Вимоги працівників із заробітної плати та відшкодування шкоди життю або здоров’ю мають пріоритет перед звичайними вимогами. Кодекс законів про працю України захищає оплату найманої праці, і ця логіка зберігається в процедурі банкрутства фізособи. У реєстрі вимог кредиторів такі суми стоять вище за незабезпечені позики. Я рекомендую працівникам не зволікати із заявою про майнові вимоги до боржника, бо без включення до реєстру пріоритет не спрацює. Працівник підтверджує таку вимогу наказом, трудовим договором, довідкою про заборгованість або рішенням суду про стягнення зарплати. Заборгованість із зарплати я рекомендую фіксувати письмово ще до відкриття провадження, бо після відкриття строки стискаються.

Податкові вимоги щодо податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України йдуть після зарплатних і шкоди життю/здоров’ю, але перед звичайними незабезпеченими вимогами. Це означає, що держава в особі податкових органів задовольняється раніше за звичайних кредиторів. Я бачу ситуації, коли боржник збирає всі гроші на податковий борг, а банк за незабезпеченим кредитом залишається позаду. Податковий орган як кредитор у справі про неплатоспроможність фізособи має подати заяву про майнові вимоги до боржника в той самий 30-денний строк за ст. 45 КУзПБ. Підтвердженням такої вимоги зазвичай є податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу. Якщо податковий орган пропустить строк без поважних причин, суд може не включити вимогу до реєстру, і держава втратить пріоритет.

Звичайні незабезпечені вимоги кредиторів задовольняються в останню чергу. При пропорційному розподілі формула проста: сума виплати кредитора = сума його вимоги, помножена на частку наявних коштів до загальної суми вимог цієї черги. Якщо грошей вистачає лише на 20 % черги, кожен кредитор отримає рівно 20 % своєї підтвердженої вимоги. Цей принцип передбачений ст. 133 КУзПБ. Вимоги наступної черги розглядаються тільки після повного розрахунку з попередньою. У цій черзі зазвичай опиняються банки, фінансові компанії, позичальники та поручителі, вимоги яких не забезпечені заставою. Перед розподілом арбітражний керуючий готує реєстр вимог кредиторів, у якому вказує суму кожної вимоги і чергу, а суд його затверджує. Якщо після повного розрахунку з попередньою чергою коштів не залишається, незабезпечені кредитори можуть не отримати нічого — це нормальний ризик цієї категорії. Як подібні ситуації виглядають на практиці, видно з обговорення набрала МФО в борг.

Для боржника-юридичної особи черговість задоволення вимог кредиторів визначає ст. 64 КУзПБ, а не ст. 133 КУзПБ. Перелік і кількість черг тут інші, тому я ніколи не переношу текст однієї статті на іншу. Принцип пропорційності працює і в цій нормі: якщо коштів на повну чергу не вистачає, кредитори отримують виплати пропорційно сумам вимог. Я рекомендую перед подачею заяви звірити точний перелік черг саме за чинним текстом ст. 64 КУзПБ. Частина інтернет-джерел досі описує черги за старим законом. У моїй практиці спори в юросіб часто виникають через те, що кредитор вважає свою вимогу зарплатною чи податковою, а суд відносить її до незабезпечених. Тому точна кваліфікація вимоги — це половина успіху в процедурі банкрутства юрособи. У процедурі банкрутства юрособи реєстр вимог кредиторів так само формується на підставі поданих заяв, а не автоматично з бухгалтерських документів боржника. Тому мовчання кредитора може призвести до того, що його вимога взагалі не потрапить до реєстру і не братиме участі в розподілі. При цьому пропорційність у межах однієї черги працює так само, як і у фізосіб: кожен отримує частку, що відповідає питомій вазі його вимоги.

Це різні норми, а не перенесення тексту ст. 133 КУзПБ на ст. 64 КУзПБ. Склад вимог працівників, податків і застави в юрособи може різнитися. Я рекомендую перевіряти кожну статтю окремо перед визначенням категорії вимоги. У справі про банкрутство товариства господарський суд застосує саме ст. 64 КУзПБ. Я рекомендую юристам компаній тримати порівняння двох статей лише як навчальну схему, а в самій справі працювати з текстом тільки однієї норми.

У таблиці наведено орієнтовні категорії за ст. 64 КУзПБ, ст. 133 КУзПБ, з урахуванням Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України і Кодексу законів про працю України. Точний склад черг за ст. 64 КУзПБ і ст. 133 КУзПБ перевірте у чинному тексті кодексу.

Таблиця дає лише орієнтир, а не підставу для остаточного розрахунку. У кожній справі остаточну кваліфікацію черги робить господарський суд.

Найдорожча помилка кредитора — чекати виплат нарівні із заставним кредитором, а потім дізнатися, що його незабезпечена вимога в останній черзі. Щоб не втратити гроші, я рекомендую почати з перевірки ухвали про відкриття провадження: там видно статус боржника і норму, яка працює. Далі вчасно подати заяву про майнові вимоги до боржника, бо без включення до реєстру виплат не буде взагалі. Свою категорію вимог звірити зі ст. 133 КУзПБ, якщо боржник фізична особа, або зі ст. 64 КУзПБ, якщо юридична. За складних питань краще звернутись до юриста, який перевірить чергу і підготує заяву без помилок. Моя правова позиція проста: черга починається не з дати звернення, а з точної кваліфікації вимоги за чинним Кодексом України з процедур банкрутства. Практичний бік ситуації добре видно з обговорення, де описано досвід боржників МФО.