Строки провадження

Ця стаття зводить воєдино строки, які раніше згадувалися в інших матеріалах, щоб ви мали перед очима єдину систему координат. Реалії тут суто українські: господарський суд відкриває провадження за Кодексом України з процедур банкрутства (далі — КУзПБ), а Єдиний державний реєстр судових рішень та електронний кабінет фіксують дати, від яких усе рахується. Щодо процесуальних строків оскарження діє Господарський процесуальний кодекс України, тому загальну картину тримають саме КУзПБ і ГПК України. Я часто бачу ситуації, коли людина правильно зібрала документи, але один пропущений строк зводить нанівець усю підготовку. Саме тому строки тут не формальність, а робочий інструмент.

На стадії відкриття провадження працюють три ключові строки: п’ять днів для суду, тридцять днів для кредиторів і один рік для копій правочинів боржника. Усі вони різні за природою, і змішувати їх не можна. Перший строк визначає, як швидко суд реагує на заяву. Другий — скільки часу кредитори мають для заявлення грошових вимог. Третій взагалі стосується не провадження, а комплекту документів. Щодо перших двох строків ідеться про спеціальні процесуальні норми КУзПБ, які визначають не лише тривалість, а й правові наслідки порушення. Річний період для копій правочинів закріплений ст. 116 КУзПБ і належить до вимог до заяви, тому його слід розглядати окремо. Ці три строки корисно тримати під рукою з самого початку, бо вони визначають, хто встигне включитись у процедуру, а хто залишиться поза нею. Окремо варто пам'ятати, що з моменту відкриття провадження запроваджується мораторій на задоволення вимог кредиторів: Верховний Суд у постанові у справі № 910/6970/22 підтвердив, що ця заборона діє від дати введення процедури. Я рекомендую з першого дня фіксувати всі дати в календарі, бо від них залежать наступні стадії.

Суд розглядає заяву про відкриття провадження та виносить ухвалу або постанову протягом п’яти днів. Цей строк не варто плутати із загальним строком розгляду справи, який залежить від багатьох процедурних чинників. Якщо заяву залишено без руху, строк переривається — це прямо випливає зі ст. 34–35 КУзПБ. У реальному житті це означає, що п’ять днів рахуються лише тоді, коли документи відповідають вимогам, тому я завжди двічі перевіряю комплект перед поданням. Суд за законом не має права ігнорувати цей строк, тому зволікання на вашому боці лише подовжує передбачуваність процедури.

Кредитори мають тридцять днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження, щоб подати письмові заяви з грошовими вимогами в порядку, встановленому КУзПБ. Хто подав пізніше, залишається конкурсним кредитором, але втрачає право вирішального голосу на зборах і в комітеті кредиторів. Це суттєво обмежує вплив такого кредитора на процедуру. У моїй практиці кредитор, який подає заяву на сороковий день, уже втрачає вирішальний голос, навіть якщо його вимога безспірна. Тому я раджу кредиторам перевіряти дату офіційного оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень і діяти негайно.

До заяви про відкриття провадження боржник додає копії правочинів за останній рік. Це вимога ст. 116 КУзПБ, і це строк для документів, а не для провадження у справі про банкрутство. Плутати цей рік із тривалістю процедури не можна, інакше можна неправильно оцінити строки всієї справи. Такий річний період охоплює не лише великі правочини, а будь-які, що підтверджують фінансовий стан боржника. Я вважаю помилкою збирати правочини лише за кілька місяців, бо суд може залишити заяву без руху.

Для юридичних і фізичних осіб КУзПБ встановлює різні процедури, і строки в них теж різні. Юрособи проходять процедуру розпорядження майном, яка вводиться одночасно з відкриттям провадження і має чіткий граничний строк. Фізособи отримують план реструктуризації боргів, який може діяти набагато довше. Важливо не плутати ці дві моделі, бо строки слугують різним цілям: перший — для аналізу стану боржника, другий — для поступового погашення боргів. Обидва строки визначені цим кодексом як процедурні, і їх порушення тягне різні процесуальні наслідки. Я рекомендую визначати, про яку особу йдеться, ще до відкриття провадження, бо від цього залежить, який граничний строк застосовувати. Якщо строк розпорядження майном спливає без завершення стадії, суд має розглянути питання про подальший рух справи відповідно до КУзПБ.

Процедура розпорядження майном вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство юридичної особи і триває до ста сімдесяти календарних днів. Цей строк застосовується саме до боржника-юридичної особи, а не до фізичної. Протягом цього періоду арбітражний керуючий аналізує фінансовий стан боржника і формує реєстр вимог кредиторів. Такий граничний строк закріплений у КУзПБ, і суд може продовжити його лише за вмотивованим клопотанням. Перевищення цього строку без продовження судом може бути підставою для оскарження дій керуючого.

Для боржника-фізичної особи план реструктуризації боргів може передбачати строк виконання до п’яти років. Це строк виконання плану, а не тривалість його розгляду чи затвердження судом. Ця п’ятирічна межа передбачена КУзПБ як максимальна для виконання плану реструктуризації, і вона не може бути довільно подовжена. Верховний Суд у постанові у справі № 903/490/20 виходив із того, що відлік цього строку починається з дати затвердження плану судом, а не з моменту його подання. Саме цей строк визначає, скільки часу боржник матиме на погашення боргів за затвердженим планом. Я рекомендую узгоджувати графік платежів так, щоб він був реальним, інакше план зірветься і настане визнання банкрутом.

Коли суд визнає боржника банкрутом, запускаються два строки, які часто плутають. Перший стосується офіційного оприлюднення постанови, і він дуже короткий. Другий — це тривалі обмеження, які супроводжують особу після банкрутства. Триденний строк для оприлюднення постанови передбачений КУзПБ, а п’ятирічні обмеження після банкрутства закріплені ст. 135 КУзПБ. Деталі обмежень розкрито в окремій статті, тут я наводжу їх одним рядком у загальній системі строків. Порушення триденного строку оприлюднення може змістити початок інших строків, тому я раджу учасникам фіксувати дату публікації в реєстрі. Я завжди окремо наголошую клієнтам на цих наслідках, бо вони впливають на майбутнє ділове життя.

Постанова про визнання боржника банкрутом підлягає офіційному оприлюдненню протягом трьох днів з дня її прийняття. Хто саме її оприлюднює, визначено нормами КУзПБ — це процесуальне питання, і тут головне не виконавець, а сам факт оперативного оприлюднення. Оприлюднення критично важливе, бо від нього обчислюються інші строки, зокрема тридцятиденний строк для заявлення кредиторських вимог. Прострочення оприлюднення може затягнути доступ кредиторів до інформації, тому я раджу контролювати цю дату через офіційні джерела. Цей строк є імперативним, і його перевірка в реєстрі дозволяє кредитору точно рахувати власний тридцятиденний строк.

Після визнання боржника банкрутом діють обмеження, передбачені ст. 135 КУзПБ, протягом п’яти років. Це заборона повторної заяви про банкрутство та обов’язок повідомляти нових кредиторів про свій статус. Деталі цих обмежень розкрито в окремій статті, тут вони лише входять до загальної системи строків. Я підкреслюю, що порушення цих обмежень може створити додаткові правові проблеми, тому ставитися до них треба серйозно.

Окремо стоять строки, які я називаю «зворотними», бо вони відраховуються назад від дати відкриття провадження. Найважливіший із них — три роки для оскарження правочинів боржника, і цей строк закріплений ст. 42 КУзПБ. Також є процесуальні строки оскарження судових рішень, але їх точну кількість днів треба звіряти з актуальним процесуальним кодексом, зокрема зі ст. 9 КУзПБ разом із Господарським процесуальним кодексом України. І нарешті, питання про граничний строк для старих вимог кредиторів — тут КУзПБ не встановлює присічного строку, і цю зону треба розуміти обережно. Ці строки не можна обчислити «на око», бо вони вимагають юридичної кваліфікації дат і подій, тому в спірних випадках я рекомендую письмову консультацію. Тому цю групу строків я раджу аналізувати окремо від стадійних, бо вони слугують захисним цілям кредиторів і процесуальній дисципліні.

Суд може оскаржити правочини боржника, вчинені протягом трьох років до відкриття провадження. Це правило ст. 42 КУзПБ, і це строк зворотної дії, а не тривалість стадії. Тобто три роки відраховуються назад від дати відкриття провадження, а не вперед. Такий підхід дозволяє повернути до конкурсної маси активи, відчужені боржником до банкрутства, тому кредитори мають уважно аналізувати історію правочинів. Не раджу чекати, поки правочин оскаржить арбітражний керуючий, якщо є підозра щодо дати його укладення. Досвід інших позичальників можна знайти в темі форум боржників мікрозаймів.

Строки апеляційного та касаційного оскарження у справах про банкрутство регулюються ст. 9 КУзПБ та Господарським процесуальним кодексом України. Точну кількість днів слід звіряти з актуальною редакцією процесуального кодексу, оскільки вона може змінюватися. Важливо не пропустити ці строки, тому я рекомендую перевіряти їх на дату подання скарги. Особливо це стосується апеляції, бо відновлення пропущеного строку можливе лише за поважних причин. Тому я завжди фіксую дату отримання повного тексту судового рішення, адже саме з неї зазвичай починається відлік строку на оскарження. Як позичальники складають лист у МФО про реструктуризацію, обговорюється на форумі.

Кодекс України з процедур банкрутства не встановлює присічного (граничного) строку для вимог кредиторів, що виникли до відкриття провадження. Це означає, що такі вимоги можуть бути заявлені у загальному порядку, якщо кредитор дотримався інших процедурних умов. Однак практика тут неоднозначна, тому кожну таку вимогу варто перевіряти окремо з огляду на конкретні обставини справи. Якщо така вимога входить у конкурсну масу, суд оцінюватиме її в межах загального порядку і без штучних бар’єрів. Я завжди звертаю увагу на те, чи не пропущено спеціальний тридцятиденний строк, бо він все одно має пріоритет для конкурсних вимог.

Нижче я зводжу всі строки в одну таблицю, щоб ви могли швидко звірити кожну дію у справі. Користуйтеся нею як шпаргалкою, але пам’ятайте, що кожен строк має свої нюанси, описані в розділах вище.

Найкритичнішими я вважаю три строки: тридцять днів для кредиторів, п’ять днів для суду і три роки зворотної дії для правочинів. Пропуск першого позбавляє кредитора вирішального голосу, другого — може загальмувати відкриття провадження, а третього — унеможливлює оскарження сумнівних угод. Щодо оскарження судових рішень діють ст. 9 КУзПБ і Господарський процесуальний кодекс України, тому я завжди раджу звіряти кількість днів на дату подання скарги. Тому моя пряма порада така: звірте власні строки зі стадією справи, заздалегідь зберіть документи за ст. 116 КУзПБ, а за спірних вимог отримайте судове рішення до подання. Якщо ви тільки готуєтесь до подання заяви, почніть саме зі звірки, бо виправляти строки після пропуску майже завжди дорожче, ніж перевірити їх на старті. Не тягніть із заявою кредиторських вимог у межах тридцяти днів, бо пізніше ваша позиція ослабне. Моя правова позиція проста: строки у банкрутстві — це не пастка для необізнаних, а план дій для тих, хто ставиться до процедури серйозно. Практичний досвід позичальників зібрано в гілці відгуки боржників про Kumo.