Закон про банкрутство

Я не випадково починаю зі слова «омана». Люди шукають закон про банкрутство, вбивають цей запит у пошук, а юристи і господарські суди у цей час застосовують зовсім інший документ — Кодекс України з процедур банкрутства. Цей розрив між звичним слововживанням і реальною назвою акта створює плутанину вже на старті справи про банкрутство, і я бачу це майже на кожній консультації боржника.

Окремого чинного Закону України «Про банкрутство» зараз не існує. Увесь правовий механізм для фізичних осіб і юридичних осіб сьогодні зібраний у Кодексі України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII. У своїй роботі я застосовую саме цей Кодекс як основний акт, і саме на нього посилаються господарські суди в ухвалах і постановах про відкриття провадження.

Наша фірма допомагає боржникам розібратися з процедурою банкрутства, перевіряє чинність актів і супроводжує справи від заяви до звільнення від боргів. Я завжди раджу клієнтам починати не з пошуку окремого закону про банкрутство, а з перевірки чинного тексту Кодексу України з процедур банкрутства на офіційному порталі Верховної Ради України. Банкрутство фізичних осіб теж регулюється цим Кодексом, але особливості такої процедури я детально розбираю в окремій статті, щоб не перевантажувати цей матеріал. Зокрема, де публікують оголошення про відкриття провадження, розглянуто в окремому матеріалі.

Історія українського банкрутства починається не з кодексу, а з окремого закону. До 21 жовтня 2019 року в Україні діяв Закон України від 14.05.1992 № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (втратив чинність). За час існування цей закон пережив численні редакції, зокрема суттєво оновлену редакцію від 30 червня 1999 року № 784-XIV, яку юристи застосовували найчастіше в останні роки. Саме ці дві цифри — 2343-XII і 784-XIV — найчастіше плутають читачі, які шукають законодавство України про банкрутство в інтернеті.

21 жовтня 2019 року старий закон втратив чинність. Того ж дня набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства, прийнятий 18 жовтня 2018 року за № 2597-VIII. Законодавець пішов шляхом кодифікації не випадково: процедури банкрутства для фізичних осіб, яких раніше фактично не існувало, і для юридичних осіб потрібно було звести в один послідовний акт, а не латати старий закон новими поправками щоразу. Апеляційні господарські суди у своїх постановах неодноразово застосовували перехідні положення Кодексу України з процедур банкрутства до боргів, що виникли до 21 жовтня 2019 року, тому дата втрати чинності старим актом має практичне значення. Які правила регулюють банкрутство фізосіб в Україні, пояснено в окремому матеріалі.

Тому окремого закону про банкрутство після 2019 року не залишили. Увесь цикл — від заяви боржника до завершення процедури — тепер регулюється Кодексом України з процедур банкрутства. Це було свідоме рішення законодавця, покликане усунути фрагментарність старих редакцій Закону України № 2343-XII і створити єдину правову базу.

У своїй практиці я вже не застосовую Закон України від 14 травня 1992 року № 2343-XII, бо він втратив чинність 21 жовтня 2019 року. Якщо я бачу в матеріалах справи посилання на цей закон або на редакцію від 30 червня 1999 року № 784-XIV, це для мене сигнал, що документ застарів. Посилання в інтернеті на 2343-XII часто вводять в оману, тому перед використанням будь-якої норми я завжди перевіряю статус документа на офіційному порталі Верховної Ради України. Після втрати чинності жодна норма цього закону не може бути підставою для вимог у господарському суді.

Кодекс України з процедур банкрутства № 2597-VIII кодифікував процедури для юридичних осіб і фізичних осіб в одному акті. До цього банкрутство фізичної особи було фактично неможливим, а тепер боржник-фізособа може пройти процедуру за тим самим Кодексом, що й підприємство. У своїх справах я застосовую Кодекс України з процедур банкрутства як основний документ і саме за ним перевіряю підстави відкриття провадження, вимоги кредиторів і умови звільнення від боргів. Кредитори натомість отримали єдиний строк і порядок для заявлення вимог у межах процедури.

Якщо клієнт питає мене, чи достатньо самого Кодексу України з процедур банкрутства для ведення справи, я відповідаю чесно: ні, недостатньо. Відповідно до статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, а також Господарським процесуальним кодексом України та іншими законодавчими актами України. Тобто Кодекс України з процедур банкрутства є основою, але не єдиним документом, на який я орієнтуюся.

Я пояснюю клієнтам, що справа про банкрутство не живе лише за Кодексом України з процедур банкрутства. Процес у господарському суді ведеться за правилами Господарського процесуального кодексу України, а ухвали Верховного Суду про юрисдикцію спорів у процедурі банкрутства підтверджують, що саме господарські суди розглядають цю категорію справ. Для перевірки чинного тексту я рекомендую користуватися офіційним сайтом Верховної Ради України, де зібрано всі акти в актуальних редакціях.

Господарський процесуальний кодекс України застосовується до розгляду заяв у господарському суді, тому в матеріалах справи про банкрутство клієнт майже завжди бачить процесуальні документи. У моїй практиці клієнти часто дивуються, коли я подаю клопотання про витребування доказів або відзив на вимоги кредитора, і питають, яке це має стосунок до банкрутства. Я пояснюю, що Кодекс України з процедур банкрутства встановлює матеріальні правила, а Господарський процесуальний кодекс України — порядок розгляду справи в суді. Тому, коли в ухвалі суду йдеться про витребування доказів чи відкладення засідання, це не означає, що банкрутство розглядають за іншими правилами, — це звичайна процесуальна робота за двома актами.

Плутанина між законом про банкрутство і Кодексом України з процедур банкрутства має кілька причин. По-перше, стара звичка: люди десятиліттями чули фразу «закон про банкрутство» і продовжують її використовувати навіть після того, як окремий закон втратив чинність. По-друге, застарілі сайти роками тримають старі тексти Закону України № 2343-XII і не оновлюють дату, через що читач упевнений, що дивиться на чинний акт.

По-третє, пошукові шаблони самі закріплюють хибне очікування: люди вбивають у пошук «закон про банкрутство», отримують статті з цим словосполученням і не здогадуються, що реальний документ називається інакше. По-четверте, не всі розуміють, що кодекс — це теж закон за своєю юридичною силою, але більший за обсягом і структурою акт, який систематизує цілу галузь. По-п'яте, наявність у правовому полі Господарського процесуального кодексу України інколи змушує людей шукати ще й «процесуальний закон про банкрутство», якого теж не існує.

На консультації я пояснюю це на простому прикладі: кодекс — це як великий звід правил, зібраних в одному місці, а окремий закон — як одна картка з правилами. Кодекс України з процедур банкрутства має таку саму силу, як і будь-який закон України, але охоплює всі стадії процедури — від відкриття провадження до звільнення боржника від боргів. Тому я кажу клієнтам: шукайте не «закон про банкрутство», а саме Кодекс України з процедур банкрутства.

Перша типова ситуація — клієнт посилається на неіснуючий окремий закон про банкрутство і хоче знайти його текст. Друга — знаходить старий Закон України від 14 травня 1992 року № 2343-XII і цитує його, не помічаючи, що він втратив чинність. Третя — плутає Кодекс України з процедур банкрутства з Господарським процесуальним кодексом України або іншими кодексами. У всіх трьох випадках я допомагаю клієнту вийти на правильний акт — Кодекс України з процедур банкрутства — і перевірити його чинний текст.

Перед стартом справи про банкрутство я завжди перевіряю актуальність документа, на який збираюся посилатися. Перший крок — відкрити офіційний портал Верховної Ради України і знайти Кодекс України з процедур банкрутства за номером 2597-VIII. На сторінці документа одразу видно, чи він чинний, яка редакція діє зараз і чи були внесені зміни після 21 жовтня 2019 року. Реальні історії позичальників див. в обговоренні відгуки про МФО Кешмі.

Другий крок — пошук за номером, якщо в руках клієнта є старий Закон України № 2343-XII. Я вводжу номер у пошук на тому самому офіційному порталі Верховної Ради України і бачу позначку про втрату чинності 21 жовтня 2019 року. Для процесуальних питань я додатково звіряюся з текстом Господарського процесуального кодексу України, щоб правильно оформити заяву і докази.

Третій крок — звернення до практики господарських судів. У своїй практиці я завжди дивлюся, як господарські суди у справах про відкриття провадження застосовують Кодекс України з процедур банкрутства після 21 жовтня 2019 року, і перевіряю, чи немає свіжої позиції, яка впливає на процедуру. Я раджу клієнтам перевіряти не лише факт існування акта, а й дату набрання чинності та втрату чинності, бо саме ці дати визначають, який документ застосовується до їхніх боргів. Дані про кількість справ про банкрутство за роками зібрано окремо.

Якщо ви бачите в інтернеті посилання на застарілий Закон України № 2343-XII або на неіснуючий окремий закон про банкрутство, не поспішайте його застосовувати. Спершу перевірте статус документа на офіційному ресурсі Верховної Ради України. Не покладайтеся на сайти без дати оновлення, бо вони можуть показувати текст, який втратив чинність понад п'ять років тому. Якщо справа про банкрутство вже відкрита, зверніться до юриста, щоб він замінив посилання на Кодекс України з процедур банкрутства.

Отже, підсумую: окремого закону про банкрутство в Україні сьогодні немає. Чинний акт — Кодекс України з процедур банкрутства № 2597-VIII, який набрав чинності 21 жовтня 2019 року і замінив Закон України від 14 травня 1992 року № 2343-XII. Усі мої дії як юриста, від подання заяви до завершення процедури, спираються саме на цей Кодекс.

Якщо ви шукали «закон про банкрутство», почніть з простої дії: відкрийте офіційний портал Верховної Ради України і перевірте чинний текст Кодексу України з процедур банкрутства. Переконайтеся, що документ, на який ви дивитеся, не позначений як такий, що втратив чинність. Після цього можна оцінювати власну ситуацію і розуміти, чи підходить вам процедура.

Наша фірма готова супроводити вас на всіх стадіях справи про банкрутство: від перевірки документів і підготовки заяви до розгляду справи в господарському суді. У моїй практиці найкращий старт — це чесна консультація, на якій я показую, який акт застосовується до ваших боргів і чого очікувати від процедури за Кодексом України з процедур банкрутства.