Виконавче провадження

Після відкриття справи про банкрутство і запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів стягнення за всіма виконавчими документами зупиняється. Закон України «Про виконавче провадження» застосовується доти, доки спеціальний закон не втрутиться. Кодекс України з процедур банкрутства вводить мораторій, і після цього жоден виконавець не може продавати майно боржника окремо від процедури.

Наша юридична фірма супроводжує боржників у спорах із виконавчою службою та під час процедури банкрутства, допомагаємо визначити, коли мораторій справді захищає, а коли ні. Часто клієнт дізнається про мораторій уже після того, як виконавець наклав арешт, і тоді важливо швидко довести пріоритет КУзПБ.

Водночас є винятки: аліменти, відшкодування шкоди від каліцтва, ушкодження здоров'я чи смерті виконуються навіть під час мораторію. Це прямо узгоджується з переліком боргів, які не списуються за статтею 134 КУзПБ. Отже, мораторій не перетворює боржника на недоторканого для таких стягнень. На практиці це означає, що виконавчі дії, розпочаті до відкриття провадження, не просто призупиняються, а передаються в іншу логіку: майнова маса боржника формується під контролем розпорядника майна, а не окремого виконавця. Якщо виконавець продовжує дії після отримання ухвали, це може бути підставою для скарги на його рішення чи бездіяльність у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Відкриття провадження у справі про банкрутство запускає мораторій, після чого виконавчі дії щодо боржника переходять у площину КУзПБ. Виконавче провадження та банкрутство починають діяти за різними правилами, і Закон України «Про виконавче провадження» перестає бути головним. У моїй практиці буває, що виконавець відкриває провадження ще до того, як боржник дізнається про мораторій, і тоді доводиться швидко надсилати ухвалу господарського суду. Господарський процесуальний кодекс України дозволяє такі ухвали оскаржувати, але це не скасовує мораторій. Мораторій не означає закриття виконавчого провадження назавжди: він діє на період, поки господарський суд вирішує питання платоспроможності боржника. Після завершення процедури банкрутства ті вимоги, які не були задоволені і не списані, можуть знову підлягати виконанню, крім випадків, прямо передбачених КУзПБ. Я рекомендую одразу фіксувати момент отримання ухвали і перевіряти, чи внесена інформація до Єдиного реєстру боржників, щоб уникнути подвійних дій виконавця.

Виконавчі документи про аліменти та про відшкодування шкоди від каліцтва, ушкодження здоров'я чи смерті виконуються навіть під час мораторію. Закон України «Про виконавче провадження» не зупиняє ці стягнення навіть тоді, коли інші вимоги заморожені. Логіка тут така сама, як у переліку боргів, які не списуються за ст. 134 КУзПБ. Я завжди перевіряю, чи підпадає конкретний виконавчий документ під виняток: дивлюся підставу стягнення і категорію стягувача. Якщо це аліменти або шкода здоров'ю, мораторій не захистить. Наприклад, якщо в провадженні стоїть вимога про стягнення аліментів на дитину, виконавець має право продовжувати опис, арешт і звернення стягнення на майно боржника незалежно від стадії банкрутства. Такий же підхід застосовується до відшкодування шкоди, завданої життю та здоров'ю, оскільки ці зобов'язання мають особистий характер і не покриваються загальним мораторієм. Я вважаю помилкою вважати, що допущене до виконання стягнення автоматично зупиняється після подання заяви про відкриття провадження.

Арешти майна, накладені до відкриття справи про банкрутство, знімаються за ухвалою господарського суду. Кодекс України з процедур банкрутства має пріоритет як спеціальний закон над загальним Законом України «Про виконавче провадження». Після зняття арешту майно передається на реалізацію в межах процедури банкрутства через електронні торги, а не через окремий виконавчий продаж. Господарський процесуальний кодекс України регулює порядок постановлення таких ухвал. Перевірена справа № 924/565/26 (Господарський суд Хмельницької області) ілюструє зняття арешту з рахунків боржника, де суд прямо вказав на пріоритет КУзПБ. Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» не змінює цього правила. Механізм такий: заінтересована особа звертається до господарського суду із клопотанням у межах справи про банкрутство, і суд постановляє ухвалу, яка є обов'язковою для виконавця. Після отримання ухвали виконавець зобов'язаний зняти арешт згідно з реєстраційними даними, а розпорядник майна готує акт приймання-передачі майна. Якщо виконавець зволікає, можна оскаржити його бездіяльність до суду, який постановив ухвалу.

Після зняття арешту майно не повертається до окремого виконавчого провадження. Закон України «Про виконавче провадження» тут не застосовується, оскільки КУзПБ визначає інший режим. Усе рухається в межах справи про банкрутство, де реалізація відбувається через електронні торги. Це захищає права кредиторів і не дозволяє боржнику ховати активи, тому що продажем займається ліквідатор або розпорядник майна, а не окремий виконавець. Продаж майна відбувається за правилами, які діють саме в процедурі банкрутства: об'єкти виставляються на електронному майданчику, кошти від реалізації надходять до ліквідаційної маси і розподіляються між кредиторами за чергою, визначеною КУзПБ. Це означає, що окремий виконавчий продаж того ж майна стає неможливим, навіть якщо стягувач наполягає на старій процедурі. На мою думку, така консолідація майна краще захищає і боржника, і кредиторів, бо виключає паралельні арешти й спроби окремих стягувачів обійти чергу.

Суд надсилає повідомлення органу примусового виконання про відкриття справи, а розпорядник майна додатково повідомляє державного чи приватного виконавця про запровадження мораторію. Послідовність така: відкривається провадження, господарський суд постановляє ухвалу про мораторій, далі повідомлення від суду і від розпорядника майна надходять до виконавця, після чого виконавчі дії зупиняються. Таке повідомлення має містити дату постановлення ухвали, номер справи про банкрутство, відомості про розпорядника майна та вказівку на запровадження мораторію, щоб виконавець міг однозначно ідентифікувати боржника і конкретні виконавчі документи. Якщо повідомлення надійшло із затримкою, а виконавець встиг вчинити окремі дії, вони можуть бути визнані такими, що суперечать КУзПБ, і скасовані в судовому порядку. З цього моменту всі питання щодо майна боржника вирішуються виключно в межах процедури банкрутства. Закон України «Про виконавче провадження» не вимагає окремої згоди виконавця — він зобов'язаний виконувати ухвалу. Господарський процесуальний кодекс України дозволяє перевірити статус через Електронний суд, а Єдиний реєстр боржників показує арешти. Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначає статус виконавця, але не дає йому права ігнорувати мораторій. Я рекомендую одразу після відкриття провадження отримати копію ухвали і направити її виконавцю рекомендованим листом, щоб не залежати від швидкості поштової служби суду.

Стаття 41 КУзПБ містить технічну деталь: щодо вимог кредиторів, забезпечених заставою, мораторій може автоматично припинятись через 170 днів з дня введення процедури розпорядження майном, і це відбувається під судовим контролем. Закон України «Про виконавче провадження» тут відступає перед спеціальною нормою. Строк я завжди перевіряю безпосередньо перед публікацією, але правило таке: для заставного кредитора зупинка не може тривати нескінченно. Це важливо для кредитора із забезпеченням, але не є головною тезою процедури для звичайного незабезпеченого боржника. Господарський суд контролює, щоб мораторій не порушував балансу. У практичному плані це означає, що заставний кредитор після спливу відповідного строку може ініціювати питання про реалізацію предмета застави в межах процедури, а не чекати її завершення. Суд оцінює, чи не порушує такий крок права інших кредиторів і чи дійсно йдеться про вимогу, забезпечену заставою. Я завжди звертаю увагу боржника на те, що наявність забезпеченого кредитора суттєво змінює перебіг процедури навіть тоді, коли всі інші вимоги заморожені. Детальніше те, як відбувається задоволення вимог кредиторів при банкрутстві, йдеться в окремому матеріалі.

Спроба використати відкриття справи про банкрутство лише для зупинення агресивного виконавчого провадження може свідчити про недобросовісність. Суди перевіряють добросовісність боржника, і якщо бачать, що мета — не відновлення платоспроможності, а втеча від виконавця, відмовляють у відкритті провадження. Закон України «Про виконавче провадження» продовжує діяти, і тоді боржник залишається зі своїми арештами наодинці. Перевірена справа № 917/2334/25 показує відмову через азартні ігри, де суд вказав на недобросовісну мету зупинити виконавче провадження. Це не лайфхак, а ризик відмови. Добросовісність означає, що боржник розкриває реальний стан активів, не укладав підозрілих правочинів на шкоду кредиторам і звертається до суду саме через неплатоспроможність, а не заради тимчасового захисту від виконавця. Якщо боржник напередодні подання заяви виводить кошти або переоформлює майно на родичів, господарський суд має всі підстави відмовити у відкритті провадження, і така відмова надалі може ускладнити повторне звернення. Помилкою є подавати заяву про банкрутство виключно тоді, коли виконавець уже стоїть на порозі, не маючи плану відновлення платоспроможності: суди дедалі частіше розглядають таку послідовність дій як ознаку зловживання правом. Краще показати наявність тривалої заборгованості, невиконання зобов'язань перед кількома кредиторами та реальну неможливість розрахуватися.

На відміну від черговості виплат у межах банкрутства, ця стаття пояснює сам момент переходу від окремого виконавчого провадження до єдиної процедури; ключові ситуації зібрано нижче. Я завжди раджу боржнику роздрукувати ухвалу про відкриття справи і тримати її при собі, оскільки саме ця ухвала є головним документом для зупинення будь-яких виконавчих дій.

Після наведеної таблиці зрозуміло, що Закон України «Про виконавче провадження» втрачає силу для цих питань, а КУзПБ стає єдиним джерелом процедури. Наприклад, до відкриття справи виконавець діє за правилами Закону України «Про виконавче провадження»: накладає арешти, реалізує майно, утримує кошти на користь окремого стягувача. З моменту постановлення ухвали про відкриття провадження все це зупиняється, а питання майнової маси переходять до розпорядника майна та господарського суду. Після завершення процедури вимоги, які не були задоволені, можуть знову виконуватися виконавцем, якщо вони не списані за правилами КУзПБ. Практичний приклад — обговорення про Monobank і списання МФО з заблокованої картки.

Я у своїй практиці раджу перед поданням заяви про банкрутство перевірити, які виконавчі провадження відкриті, чи є винятки, і чи справді є ознаки неплатоспроможності. Спершу отримайте витяг з Єдиного реєстру боржників, потім перевірте стан виконавчого провадження через Електронний суд, і лише після цього звертайтеся до юриста. Закон України «Про виконавче провадження» дозволить побачити активні провадження, а КУзПБ покаже, чи буде мораторій ефективним у вашій ситуації. Не намагайтеся використовувати процедуру як лайфхак: суди це бачать і відмовляють. Господарський процесуальний кодекс України допоможе оскаржити відмову, але краще одразу зайти з чесною метою. Моя правова позиція проста: банкрутство — це не спосіб сховатися від виконавця, а судова процедура відновлення платоспроможності, в якій мораторій є лише першим запобіжником. Якщо ви маєте сумніви щодо своїх виконавчих проваджень, спочатку зберіть усі документи і проаналізуйте, чи є реальна неплатоспроможність, а не лише страх перед арештом. Точна оцінка на старті економить місяці процедури і допомагає уникнути відмови суду. Відгуки про те, як знайти юриста у Кривому Розі, зібрано на форумі.